СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КСИЛОТРОФНИХ ГРИБІВ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «ХОЛОДНИЙ ЯР»
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
У статті вперше наведено узагальнені дані про видове різноманіття та поширення
ксилотрофних грибів на території Національного природного парку «Холодний Яр», отримані
на основі вивчення власних мікологічних зразків, а також опублікованих літературних джерел.
В результаті проведеного дослідження виявлено 139 видів грибів, які поширені на 11 видах
деревних порід. На деревині Quercus robur було відмічено найбільшу кількість видів (усього 79),
які спричиняють різні типи гнилей. 47 видів виявились новими для парку. Найбільшим видовим
різноманіттям ксилотрофів відзначались дубово-грабові ліси, які займають левову частку
площі парку. Найпоширенішими на територїі парку були такі види, як Daedalea quercina, Exidia
glandulosa, Fomes fomentarius, Hymenochaete rubiginosa, Neofavolus alveolaris, Schizophyllum
commune, Xylaria polymorpha. Вперше на території парку було знайдено Hericium coralloides, що
занесений до останнього видання Червоної книги України та Європейського червоного списку зі
статусом рідкісний вид. Виявлено ще один рідкісний гриб, Hericium cirrhatum, що також
занесений до червоних списків різних країн та, відповідно до літературних даних, приурочений
до територій із тривалою історією існування суцільного лісового покриву. Проаналізовано
взаємозв’язок між поширенням ксилотрофних грибів та стадіями деструкції деревини, на
основі чого встановлено факт наявності великої кількості нерозкладеного деревного матеріалу
на території парку
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
УГОДА
ПРО ПЕРЕДАЧУ АВТОРСЬКИХ ПРАВ
Я, автор статті/Ми, автори рукопису статті _______________________________________________________________________
у випадку її прийняття до опублікування передаємо засновникам та редколегії наукового видання «Вісник Черкаського Університету: Серія Біологічні науки» такі права:
1. Публікацію цієї статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії.
2. Розповсюдження електронної версії статті через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях, тощо).
При цьому зберігаємо за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
1. Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
2. Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
3. Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
4. Розміщувати електронні копії статті (зокрема кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
a. персональних web-pecypcax усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги, тощо);
b. web-pecypcax установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
с. некомерційних web-pecypcax відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Цією угодою ми також засвідчуємо, що поданий рукопис відповідає таким критеріям:
1. Не містить закликів до насильства, розпалювання расової чи етнічної ворожнечі, які викликають занепокоєння, є загрозливими, ганебними, наклепницькими, жорстокими, непристойними, вульгарними тощо.
2. Не порушує авторських прав та права інтелектуальної власності інших осіб або організацій; містить всі передбачені чинним законодавством про авторське право посилання на цитованих авторів та / або видання, а також використовувані в статті результати і факти, отримані іншими авторами чи організаціями.
3. Не був опублікований раніше в інших видавництвах та не був поданий до публікації в інші видання.
4. Не включає матеріали, що не підлягають опублікуванню у відкритій пресі, згідно з чинним законодавством.
____________________ ___________________
підпис П.І.Б. автора
"___"__________ 20__ р.
Посилання
Чернявський, М. В., Іжик, Г. А. (2014). Відмерла деревина у букових пралісах як комплекс
мікросередовищ існування грибів. Вісник Львівського університету. Серія географічна. В. 45. p. 144–
Paletto, A., Ferretti, F., De Meo, I., Cantiani, P., Focacci M. (2014). Ecological and Environmental Role of
Deadwood in Managed and Unmanaged Forests. Annals of Forest Science. 791–800.
Runnel, K., Lohmus, A. (2017). Deadwood-rich managed forests provide insights into the old-forest
association of wood-inhabiting fungi. Fungal ecology. 27 (B). 155–167.
Бублик, Я. Ю., Климишин, О. С. (2016). Екологічні ніші ксилосапротрофних аскомікотів (Ascomycota)
мертвого букового субстрату. Наукові основи збереження біотичної різноманітності. 7 (14), № 1. сс.
–156.
Бублик, Я. Ю. (2017). Екологічні ніші ксилотрофних аскомікотів лісових екосистем Сколівських
Бескидів. Автореф. дис. канд. біол. наук. НАН України Державний природознавчий музей. 265 с.
Іваненко, О. М. (2011). Афілофороїдні гриби Голосіївсього лісу (м. Київ). Укр. Ботан. журнал. Vol. 68
(2). 237–243.
Іваненко, О. М. (2020). Афілофороїдні гриби Київського плато. Автореф. дис. канд. біол. наук.
Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України.
Іжик, Г. А. (2013). Гриби-деструктори відмерлої деревини в букових пралісах. Науковий вісник НЛТУ
України. 23 (11). сс. 44 – 49.
Криницька, О. Г., Яхницький, В. Й., Крамарець, В. О. (2021). Ксилотрофні макроміцети мішаних
хвойно-листяних лісостанів Львівського Розточчя. Науковий вісник НЛТУ України. 31 (4). 76–81.
Лавров, В. В., Блінкова, О. І., Іваненко, О. М., Поліщук, З. В. (2016). Консортивні зв’язки
афілофороїдних грибів та Quercus robur L. у місцях промислового добування граніту і рекреаційної
діяльності. Біологічні студії / Studiz Biologica. 10 (2). 163–174.
Поліщук, З. В. (2017). Поширення і структура дереворуйнівних грибів у рекреагенно трансформованих
судбровах Київського Полісся. Науковий вісник НЛТУ України. 27 (6). 42–24.
Приседський, Ю. Г., Решетник, К. С., Ситник, Ю. Ю., Юськов, Д. С. (2020). Видове різноманіття та
особливості поширення дереворуйнівних грибів Немирівського району. Наукові доповіді НУБіП
України. No. 2 (84).
Усіченко, А. С. (2010). Афілофороїдні гриби Харківського Лісостепу. Автореферат дис. на здобуття
наук. ст. канд. біол. наук, спеціальність 03.00.21 – «мікологія». Київ: Інститут ботаніки ім. М.Г.
Холодного НАНУ. 23 с.
Шевченко, М. (2017). Афілофороїдні гриби Ічнянського національного природного парку (Україна).
Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Біологічні
науки. № 13. С. 51-57.
Шевченко, С. М., Міронова, Н. Г., Єфремова, О. О., Кратюк, О. Л. (2019). Видове різноманіття та
особливості поширення дереворуйнівних грибів у парку культури і відпочинку імені Михайла Чекмана
міста Хмельницького. Науковий вісник НЛТУ України. 29 (1). 24–29.
Шевченко, М. В., Зикова, М. О. (2021). Маловідомі для України види кортиціоїдних грибів із
Національного природного парку «Прип’ять-Стохід». Укр. ботан. журнал. Т. 78 (2). 132–138.
Шеляг-Сосонко, Ю.Р., Ткаченко В. С., Андрієнко Т. Л., Мовчан Я. І. (2005). Екомережа України та її
природні ядра. Укр. ботан. Журнал. Т. 62 (12). 142–158.
Шеляг-Сосонко, Ю.Р., Курсон, В.В. (1979). Рослинність «Холодного Яру». Укр. ботан. журнал. 36(1).
-72.
Пруденко, М., Джаган, В. (2005). Видовий склад грибів урочища «Холодний Яр». Заповідна справа в
Україні. 11 (1). 21 – 28.
Пруденко, М., Джаган, В. (2006). Нові дані про гриби урочища «Холодний Яр». Заповідна справа в
Україні. 12 (2). 33 – 34.
Джаган, В. В., Плужник, А. В. (2019). Нові знахідки грибів для урочища «Холодний Яр». Природа
Західного Полісся та прилеглих територій. Розділ ІІ. Біологія. № 16. С.156-160.
Плужник, А. В., Джаган, В. В. (2021). Весняні сумчасті гриби (Ascomycota) урочища «Холодний Яр».
Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія:Біологія. No. 2 (85). 37–
Kalamees, K. A. (1965). Main problems and methods of mycological research. Problems of studying fungi and
lichens. Tartu. 14–21.
Гордиенко, П. В. (1979). Экологические особенности дереворазрушающих грибов в лесных
биогеоценозах среднего Сихотэ-Алиня: автореф. дисс. канд. биол. наук. Москва: МГУ. 20 с.
Boddy L., Crockatt M., Ainsworth A. (2011). Ecology of Hericium cirrhatum, H. сoralloides and H. erinaceus
in the UK. Fungal Ecology. Vol. 4. № 2. 163–173.
Фокшей, С., Держипільський, Л. (2019). Рідкісні види макроміцетів з урочища Каменистий
(Національний природний парк «Гуцульщина»). Укр. ботан. журнал. Т. 76. Вип. 4. С. 362–366.
Мельник, В. І., Діденко, С. Я., Діденко, І. П., Галушко, О. С. (2013). Нові дані про поширення рідкісних
видів Galanthus L. і Arum L. на Придніпровській височині. Укр. ботан. журнал. Т. 70 (4). 543–546.
Антоняк, Г. Л. (2013). Екологія грибів: монографія. Львів: ЛНУ ім. І. Франка. 628 с.